ONUKA – спільний проект відомого українського саунд-продюсера та музиканта Євгена Філатова і Нати Жижченко. Євген – ідеолог і фронтмен The Maneken. Ната – екс-вокалістка діп-хаус тріо Tomato Jaws і гурту Kooqla. Разом вони – міцний творчий тандем, у якому Євген відповідає за актуальне звучання, а Ната – обличчя і душа проекту.
У 2017 році ONUKA стала спеціальним гостем Eurovision Song Contest, після чого трек Vidlik очолив електронні чарти iTunes у Британії, Австралії, Франції, Німеччині та інших країнах. ONUKA першими змогли донести до широкої аудиторії багату спадщину української культури в контексті сучасної музики.
Сьогодні ми поговоримо з Натою Жижченко про подорожі та враження.
– Чи часто Ви подорожуєте з Євгеном Філатовим і де любите відпочивати найбільше?
Наше життя – постійні гастролі та робота у студії, але якщо ми вже виокремлюємо час для подорожі, з цього обов’язково виходить якась особлива історія. Ми не дуже любимо релакс або рекреаційний туризм, тому зазвичай обираємо щось активне та пізнавальне. Напевно, найяскравішою і справді незабутньою була поїздка на Північний полюс, куди ми діставалися кількома літаками і криголамом.
– Як виглядає Ваше знайомство з новими містами під час гастролей ONUKA?
Існує наївне припущення, що артисти під час світових гастролей поводяться наче туристи: гуляють, роздивляються, відпочивають. Це геть не так! Найчастіше життя у турі – це «репетиція – виступ – нічна дорога» і так по колу до самісінького кінця. Коли й трапляється вихідний, ти, звісно, можеш використати його на прогулянку, але – будемо чесні – скоріш за все відсипатимешся перед наступними концертами. Часто єдина можливість роззирнутися навколо випадає на поїздку у таксі на черговий концерт або зйомку. Але і за людьми, і за локацією, і за публікою вже можна зробити певні висновки про місто та країну в цілому. Буває й так, що хочеться повернутися в те чи інше місто вже для глибинного туристичного вивчення.
– Чи траплялися у Вашому житті цікаві історії, пов'язані з перельотами?
Перельоти – це постійний стрес та форс-мажор, особливо для артистів з габаритними інструментами і апаратурою. По-перше, ти думаєш, що щось може не долетіти, і уявляєш, як відбуватиметься концерт без необхідного музичного супроводу. А по-друге, навіть інструменти ручної роботи, через їхній розмір, потрібно здавати в багаж. І навіть в суперброньованих кейсах – це завжди лотерея. Через це я віддаю перевагу наземному транспорту: їде вдесятеро довше, але ти хоча б упевнений, що твоя бандура і цимбали приїдуть із грифом і струнами.
Якщо вже згадувати конкретні аеропортові пригоди, то один з найяскравіших випадків стався з нами в Ізраїлі. Тоді ми чотири години перепаковували свій багаж на кожному пункті. Це було схоже на якусь пекельну «петлю часу»!
– Від якої подорожі у Вас залишилися найяскравіші спогади?
Однозначно, це подорож до Північного полюса! Погодьтеся, це досить нетривіальний напрямок, куди не так просто дістатися. Аби потрапити до експедиції та на криголам, ми вступили до клубу захисту пінгвінів. Цікаво, що самі пінгвіни при цьому є лише на Південному полюсі, на Північному їх немає. Потім ми летіли через Прибалтику до Осло, а звідти вже на Шпіцберген.
До речі, Шпіцберген мене вразив. Я дуже люблю зиму, сніги і холод, для мене це ідеальне місце, затишне і ніби з іншої планети. Було дивно прийти там до ресторану і дізнатися, що його шеф-кухар зі Львова, або вже на криголамі у науковій експедиції, під час пошуку білих ведмедів, виявити, що другий кухар – з Івано-Франківська. Наступного дня він приготував борщ на весь екіпаж через те, що ми українці. У такі моменти розумієш, наскільки тісний світ.
– Ви маєте якісь лайфхаки зі збору валізи? Що входить до Вашого обов'язкового списку речей для подорожей?
Знаю, що для багатьох людей зібрати валізи – досить стресовий момент: вони пишуть списки, заздалегідь складають речі тощо. У мене з цим просто, адже я запрограмована під «гастрольний режим»: 10 хвилин – і я готова! Напевно, це як в армії, де за хвилину треба піднятися, зібратися і застелити ліжко. Так і артисти: можуть за кілька хвилин зібрати валізу з абсолютно усім необхідним, та ще і з музичними інструментами.
– Ви народилися в Україні, як одним реченням можете описати цю країну?
Глибока, унікальна, рідна, неповторна, найкрасивіша і перспективна.
– Після серіалу «Чорнобиль» цікавість до цього регіону суттєво зросла. Як вважаєте, чи можуть екскурсії в Зону дати новий поштовх до розвитку туризму в Україні?
Звичайно, такі поїздки – одне з розгалужень українського туризму. Він у нас досить дивний, але все ж таки існує. Важливо, щоб Зона витримала цей наплив туристів і не відповіла якимось поганим фідбеком. Коли їдеш туди, маєш бути обізнаним і з повагою ставитися до місцевості. Це не просто географічний ареал – це дійсно жива істота, яка потребує розуміння.
Проте я вірю, що Україна дедалі більше приваблюватиме туристів й іншими своїми місцевостями, які вражають і природою, і мешканцями, і талантами, і кухнею. Їх чимало, просто ми ще не встигли належним чином їх розпіарити.
– Що найбільше цінуєте у подорожах? На що звертаєте увагу в інших країнах?
Певно, найцікавіше у поїздках – це знайомитися з новими місцевостями, і не просто поверхнево, але й з історією, економічними особливостями, періодами розвитку… Саме так розумієш, наскільки багатогранна планета. Мені здається, подорожувати – це єдине, що потрібно робити кожній людині, тому що крізь призму інших людей і країн ти пізнаєш себе набагато краще. Де б я не була, хочу повернутися додому ще більше і ще більше сумую за Києвом і Україною.
– Кухня якої країни для Вас номер один?
Мені дуже подобаються гострі страви та морепродукти, тому мій фаворит – тайська кухня. Я б могла їсти її страви цілодобово.
– Скільки країн у Вашій туристичній скарбничці?
Я відвідала вже дуже багато країн, не рахувала. Єдиний континент, де ще не була, – Австралія. Одного разу неодмінно це виправлю! Відпочивати люблю в Іспанії, її море для мене – ідеальне. До того ж, звідти можна швидко повернутися до України у разі потреби. З найсвіжіших вражень – Китай, ми щойно звідти повернулися і ще під враженням від східної культури.
– Нещодавно ви випустили трек ZENIT. Розкажіть історію його створення!
Ця пісня народилася ще взимку минулого року, пережила безліч трансформацій і, перш ніж вийти у світ, змінила декілька мов. Це свого роду старовинна веснянка з гуцульськими мотивами, але в сучасній електронній обробці. Композиція вийшла дійсно літньою, і так зійшлися зірки, що слухачі почули її саме в день літнього сонцестояння. Презентація треку ZENIT відбулася незвичним чином: пролунала 21 червня рівно о 12.00 одночасно майже на всіх FM-хвилях. Це був дуже особливий момент для нашої команди.
– Ви говорили, що після ZENIT’у ONUKA стане іншою. Якою саме?
Ми будемо дещо трансформувати запозичення народного звучання у своїй музиці. Я розумію, як я хотіла б це чути, але те, якою музика вийде матеріально, передбачити складно. Інколи те, що у тебе в голові, реально вдається передати нотами в запису, а іноді це неможливо. Є трансформації під час запису і під час створення. Та я б дуже хотіла спрямувати ONUKA в електронний ракурс, тому що це моя стихія.
– У вас є людино-пес – Піф, він з Вами подорожує?
Насправді, ми з Женею мріємо, аби Піф подорожував із нами, але це не так просто. В багажному відділенні літака він просто не витримає, а я не хочу наражати собаку на зайвий стрес просто тому, що мені хочеться взяти його на океан чи будь-куди ще. Це буде можливо, хіба що ми кудись виберемося на тривалий час. Тож поки він залишається сумувати вдома, а у нас завжди є чималий стимул швидше повернутися.
– Що побажаєте читачам?
Більше подорожувати! І не тому, що настав час змінити картинку і підзарядити батарейки, а від щирого серця, зі світлими емоціями. Бажаю наповнювати себе новими знаннями про людей і країни, адже, пізнаючи навколишнє, ми розуміємо глибше себе, свою країну і своїх людей.
Розмовляла Міра Агні
